Опубликовано в рубрике 
Чoму тaк стaється, щo oдні тягнуть нa сeбe «пoкривaлo», a інші віддaють oстaнню «сoрoчку», щoби кoмусь дoпoмoгти.
1991 рік пoвів нaшу з Вaми істoрію нe тим шляxoм. Шляxoм, дe віддaємo зaдaрмa нaші «стaтки» (в ширoкoму рoзумінні цьoгo слoвa). Дoжились дo тoгo, щo і зeмлю прoдaємo «кoму пoпaлo» і плaтимo зa «всe», щo інкoли нe вистaчa грoшeй получи и распишись те «все». Хоча Українське видання журналу Forbes оновило 12 березня отнесение к разряду мільярдерів України. І з’ясувало: статки більшості українських олігархів значно зросли следовать минулий рік – у дни, коли, за словами офісу президента України, Володимир Зеленський здійснював деолігархізацію.
Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Костянтин Жеваго, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Вадя Новинський — далеко не повний матрикул»успішних» людей за останній рік.
Кожен Українець хотів би зайняти їх місце, але безлюдный (=малолюдный) «фарт». Мабуть, розуму безграмотный вистача. А, бо ж успіхом вважається маловыгодный досягнення кропітким, порядним, чесним шляхом мети стати кимось, досягти достатку тощо. Мабуть, хтось з самого початку вирішив, що одним потрібно бути управлінцями, іншим бути тим «бидлом» яким управляють. Іронія долі, що більшість повірила без- «тим» кому потрібно було повірити та в котре ця більшість дозволила собі для багато років накинути получи и распишись шию «ярмо». Біда в тім, що отнюдь не на свою тільки шию…
Звинувачувати потрібно безграмотный тільки себе, а і тих, хто за один присест керує Україною (прим. автора — потому что владу дав сам человек(и)), і тих, хто впливає економічними та іншими офертами (прим. автора — в такой степени звані олігархи).
Чому вони маючи владу та можливість впливати, допустили знецінення людських цінностей. Метою життя стала боротьба следовать виживання, а не соціальні можливості (прим. автора — круглым счетом багато говорили про Соціальний ліфт – це коль потрапити на роботу после органів державної влади можна лишенный чего протекції, без зв\’язків та грошей).
Натомість всі сили, мільярди коштів, безлюдный (=малолюдный) вкладені у людей, були кинуті в «урну» во (избежание отупіння без прозріння «народних мас». Відшліфовані телевізором і політикою несвідомі інстинкти стали сильнішими по (по грибы) свідомі. Повне розчарування у цьому житті відчувають багацько Українців. Тому спиваються втративши мету по існування. Самогубство для молоді, як Водан з виходів із «ситуації». Адже таким «втраченим» людям ніхто отнюдь не подасть руку підтримки. Ніхто навіть мало-: неграмотный подумає, як живуть (виживають) ті пенсіонери, які безвыездно своє життя витратили нате розбудову цієї Країни. А що сьогодні навевать радість дітям?
Та попри весь век вищевказане, не забуваймо, що світ безмежний і має свої распорядок. Завжди пішовши неправильним шляхом, завдяки одиницям, а потім сотням тисяч, що перед них приєднались, починають відбуватись зміни. І їх маловыгодный зупинити. Коли потік змиває по сей день на своєму шляху, він в собі несе совсем бруд і хаос… насквозь деякий час настає очищення і знову нам дається нужный момент змінити своє життя получай краще. З найкращого, це життя людини, як головна цінність.
Залишаючись інколи наодинці, ми маємо розуміти, що кожен з нас вирішує самостійно, бути вільним, чи дозволити собі накинути кайданки. Звинувачуючи у своїх негараздах інших — владу, сусіда, Бога чи талия справ, ми перетворюємо своє життя получи и распишись «замкнуте коло» у якому ні свободи, ні сенсу…
Абсурдизм, який наразі діється, вже 2 роки, ніяк малограмотный знецінить те за що боролись Українці, як 300 років тому, бесцельно й упродовж останніх семи років. Тому що сьогоднішня влада й олігархат забули, разве не хочуть згадувати, в чому полягає їх обовязок. Ми знову нагадаємо!!! (прим. автора — як кажуть руцькіє: «можєм павтаріть»). І мені здається, що силу правди витримають тільки ті, хто у неї вірить, розуміє і підтримує. Інші загинуть, але безграмотный так, як наші Герої. Загинуть смертю страшною і безглуздою.
В акті смерті народжується сутність людини. Тому наші Герої з Небесної сотні, наші Герої получи фронті, наші Герої сусіди, які розуміючи, що життя дадено не дарма, жертвували та продовжують жертвувати собой не тільки заради Вашого майбутнього, а і заради себя. Бо краще померти «вільною» людиною у боротьбі, наповнюючи цим зміст життя.
Здавалося б, що всё-таки вже втрачено, віри приставки не- має у ні що, сил вже безграмотный має ні на що. Та Прапор, Тризуб і Молва Україні не здолати тим у кого сумніви, слабість духу, у кого вимкнуті мізки й немає волі поперед перемоги!
А, може, Господь Бог помер?
Далі если…